ВІДМІННІСТЬ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ ВІД ЗАПОВІТУ
Досить часто у громадян виникають спірні питання щодо обрання способу передачі свого майна у власність іншим особам. Зокрема, подарувати чи заповісти своє майно?
Тож, для початку варто детально розглянути поняття, особливості та основні відмінності договору дарування від заповіту.
Правові аспекти укладення договору дарування та заповіту роз’яснюють фахівці відділу «Олександрівське бюро правової допомоги» Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Варто зауважити, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Зокрема, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Розглядаючи порядок спадкування за заповітом, необхідно звернути увагу на те, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. В даному випадку, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а також відповідне право така особа може здійснювати лише особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Також, заповідач наділений низкою прав, зокрема, правом на призначення спадкоємців. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. При цьому, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Крім того, варто зауважити, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
Заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Він має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту. Крім того, охопити і ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Варто наголосити на тому, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Необхідно звернути увагу і не те, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Слід зауважити про загальні вимоги до форми укладення заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та обов’язково має бути нотаріально посвідчений. Також, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. У випадку, якщо особа не може особисто підписати заповіт, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії. При цьому з обов’язковим зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Якщо мова йде про договір дарування, то дійсно обдаровуваний стає повноправним власником майна після прийняття дарунка та належного оформлення укладеного договору. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Варто наголосити на тому, що головною відмінністю договору дарування від інших договорів є його безоплатний характер. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно у власність. Договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити відносно іншої сторони дії майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
При укладенні даного договору він має наступні сторони:
фізичні особи;
юридичні особи;
держава Україна;
територіальна громада.
Достатньо важливим моментом у договорі дарування є порядок прийняття дарунка. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв’язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. У свою чергу, дарувальник також має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний також має право у будь-який час до прийняття дарунка, на підставі договору дарування, з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Додаткову інформацію Ви можете знайти на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid: https://wiki.legalaid.gov.ua/.
Правову консультацію можна отримати за безкоштовним номером 0 800 213 103 та Пустомитівське бюро БПД Адреса 81100, м. Пустомити, вул. Грушевського, 35. тел.: 0673929700 або 0933311727; ел.пошта: pustomyty@legalaid.lviv.ua (увага, на період карантину працює дистанційно).
